„Ще не вмерла…” – з туги й болю,
З мрії світлої про волю
Народились ті слова.
Крізь віки чужі вандали
Україну плюндрували, –
А душа її – жива!
3 грудня 2021 року славній поетесі, верховинці-мучениці з села Верхні Ворота виповнилося б 95 років. Закарпатці, що знайомі з її долею й поезією, називають її закарпатською Лесею Українкою. Її правдива життєлюбна лірика мало відома не тільки в Україні, а й на рідному їй Закарпатті. Хоч пані Софія залишила по собі 6 поетичних збірок, які наявні лише в 10 бібліотеках області. А збірки «Через терни до зір» взагалі нема в книгозбірнях. Єдиний примірник зберігається у музеї-кімнаті школи села В. Ворота з дарчим надписом «Сільській бібліотеці В. Воріт на добру згадку від Софії Малильо, 6.12. 2003». Творчість Софії Малильо справедливо належить до золотого поетичного фонду Бойківщини. І чомусь є переконання, що вірші нашої землячки ще будуть вивчати в школах, книжки її поезії розійдуться по бібліотеках. Адже палка відданість цієї людини рідній землі буде прикладом патріотизму для майбутніх поколінь, котрі мають виховуватися й на її творчості. Отча земля повинна належно оцінити, визнати й увіковічити талант своєї доньки.
|